35. Щодо примусових заходів, то державні виконавці намагалися накласти на В. два штрафи, що вона згодом оскаржила у судах, і жодної інформації, чи сплатила вона фактично якийсь із них, немає. Тому малоймовірно, що такі санкції мали для неї який-небудь примусовий ефект, оскільки вона далі перешкоджала спілкуванню заявника з його донькою (див. для порівняння рішення у справі «Куппінгер проти Німеччини» (Kuppinger v. Germany), заява № 62198/11, пункт 105, від 15 січня 2015 року).
36. У згаданому рішенні у справі «Вишняков проти України» (Vyshnyakov v. Ukraine), пункт 46) Суд встановив, що неналежне виконання рішень суду про встановлення побачень з дитиною було наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів, які б могли прискорити добровільне дотримання домовленостей із залученням фахівців служби у справах дітей та сім’ї. Крім того, наявні законодавчі та адміністративні механізми не передбачали відповідних і конкретних заходів для забезпечення примусового виконання рішення про встановлення побачень відповідно до принципу пропорційності (див. там само). Суд вважає, що ці висновки так само застосовні і до цієї справи. Незначні зміни у законодавстві щодо виконавчого провадження (див. пункт 18) не можуть спонукати Суд дійти іншого висновку у цій справі.
Без коментарів