Михайло

Наш активіст Михайло має двох дітей: старший син (СС) і молодший син (МС) і судиться за них з колишньою дружиною (КД) з 2017 року.

Михайло є дуже люблячим і відданним батьком. Він завжди фінансово забезпечував своїх дітей та КД, навіть після розлучення, для того, щоб діти ніколи ні у чому не мали потреби. Зокрема він добровільно, без рішень суду, сплачував КД аліменти на дітей у максимальній суммі передбаченої Сімейним кодексом України. Однак така сумлінна поведінка Михайла не мала позитивного впливу на поведінку КД, яка постійно обмежувала можливості Михайла спілкуватися з дітьми, під усякими надуманними приводами.

У 2017 року Михайло отримав рішення органу опіки та піклування про спосіб участі у вихованні дітей. Це рішення КД не виконала жодного разу.

У 2018 році КД без згоди Михайла переїхала з дітьми до іншого міста.

Пізніше у 2018 році Михайло виграв суд про спосіб участі у вихованні дітей, у якому суд визначив Михайлу 50% тижня для виховання дітей за його адресою без участі матері. Це рішення КД не виконала жодного разу.

У 2019 році КД подала у суд на визначення місця проживання дітей з нею. Михайло не отримував жодної повістки, про наявність цього судового процесу не знав і суд прийняв рішення на користь КД лише за її заявою. Думку дітей, як це вимагають приписи Сімейного кодексу України, органи опіки та піклування і суд, не опитували.

У 2020 році старший семирічний син Михайла СС сказав йому, що він не хоче більше жити з матір'ю, оскільки та погано до нього ставиться, і що він хоче жити з батьком. Михайло переїхав до міста, в якому проживав син, зняв там житло і СС став проживати з Михайлом.

КД почала викликати поліцію, писати заяви про кримінальні правопорушення щодо Михайла. Поліція бачила, що Михайло гарно доглядає за дитиною, яка знаходиться з ним добровільно, і закривала кримінальні справи відносно нього.

Коли Михайло раптом дізнався про наявність заочного судового рішення, яке отримала КД у 2019, він намагався добитися його перегляду з тої підстави, що не отримував повісток і не знав про наявність самого процесу. Суд відмовив Михайлу, посилаючись на те, що Михайло має наводити лише докази, які існували на час судового розгляду у 2019. На зауваження Михайла, що оскільки він не знав про цей судовий процес, то і доказів він ніяких не збирав і не зберігав, суд уваги не звернув, і залишив місце проживання дітей разом з КД. Той факт, що СС виявив бажання проживати з татом, суд проігнорував, бо належний доказ цього бажання Михайло отримав лише 2020 року, а суд приймав докази лише 2019 року. Той факт, що КД вже два роки не виконує судове рішення про способи участі Михайла у вихованні дітей суд відхилив, бо Михайло начебто не навів ніяких доказів, що вона його не виконує. Хоча сам факт того, що рішення має виконуватися у Києві, де діти мають бути з батьком половину тижня, а КД живе з ними в іншому місті, очевидно підтверджує невиконання КД рішення, суд підійшов до цього питання дуже формально.

Михайло ніяким чином не перешкоджав спілкування СС з матір'ю, зокрема СС часто ходив до матері і молодшого брата МС у гості.

В один із таких візитів у гості, КД зачинила СС у кімнаті і сказала, що вона його до Михайла не відпустить. СС кричав, плакав і просив Михайла врятувати його. Михайло викликав поліцію і органи опіки та піклування, вони фіксували бажання дитини бути з батьком, бачили рішення суду по 50%, але нічим не допомагали.

Відразу після цього КД подала на Михайла до суду на отримання обмежувального припису через домашнє насилля, який той начебто до неї застосовував. Вона вимагала обмежити Михайлу можливість на шість місяців наближатися до неї чи СС та якимось чином з ними комунікувати. Цей суд вона програла разом з апеляцією, а касацію вона не подавала. Суд не встановив будь-яких ознак домашнього насильства з боку Михайла і навіть написав у рішенні суду, що КД таким безпідставним судовим позовом намагається усунути Михайла від спілкування з рідними дітьми.

Через два місяці СС зустрів на вулиці Михайла зі співробітниками ювенальної поліції, повідомив їх, що він хоче жити з татом, взяв Михайла за руку і пішов з ним.

Михайло відразу повідомив КД про місцезнаходження СС. Через тиждень на адресу, яку Михайло повідомив КД, приїхала КД зі своїми батьками, адвокатом і нарядом поліції і намагалися силою забрати СС до КД. СС плакав і просив не віддавати його матері. Поліцейські викликали ювенальну службу, Михайло викликав свого адвоката. Через декілька годин переговорів, голова ювенальної служби сказав, що немає підстав забирати дитину від батька проти волі дитини.

З того моменту, майже три роки КД не робила жодних спроб побачитися з СС. З СС вона майже не спілкується, хоча має на це всі можливості, Михайло повідомляє їй усі контактні дані СС та їх адресу. Вона навіть не вітає СС з днем народження три роки поспіль.

Але вона продовжує боротися з Михайлом та СС у суді.

Михайло подав в суд на визначення місця проживання СС з ним через змінені обставини.

У свою чергу КД подала у суд на негайне відібрання СС від Михайла і повернення його до неї. Це негайне повернення судом розглядається вже 2.5 роки в суді першої інстанції, і вже змінилися три судді.

Органи опіки і піклування винесли рекомендації про визначення місця проживання СС з Михайлом і недоцільність відібрання і повернення СС до КД.

Ще КД виграла суд по аліментам, і Михайло мав сплачувати КД чималу суму на обох дітей, незважаючи на те, що на дату рішення суду, СС проживав з Михайлом 5 місяців. Михайло програв перші дві інстанції. Касаційний суд відмовився розглядати справу через малозначність. А Європейський суд з прав людини відмовився відкрити провадження, бо начебто не знайшов ніяких правопорушень.

Михайло надсилав КД аліменти на обох дітей, і подавав заяву на перевірку цільового використання аліментів. Однак органи опіки та піклування відмовились зафіксувати факт нецільового використання аліментів КД на СС, хоча він з нею не проживає, і аліменти вона на нього не витрачає.

Михайло відкрив в банку на СС особовий рахунок і став перераховувати туди його частину аліментів, а КД перераховує гроші лише на молодшого сина МС, який проживає з нею.

У 2022 році, з початком повномасштабної військової агресії російської федерації, Михайло вивіз СС у Мексиканські Сполучені Штати.

Пізніше, суд першої інстанції виніс рішення про визначення місця проживання СС з Михайлом.

У 2023 році суд апеляційної інстанції підтвердив це рішення.

КД подала касаційну скаргу, яка лежить без розгляду вже шість місяців.

Після програшу суду апеляційної інстанції, КД подала заяву за Конвенцією про міжнародне викрадення дітей до Мексики, де відбувся суд, у якому КД вимагала повернення СС до України, хоча сама вона не в Україні, і знаходиться разом з молодшим сином МС у Польщі за програмою підтримки біженців. КД доводила, що начебто в Україні не так вже й небезпечно. Михайло доводив, що жодного викрадання СС ним не вчинялося, СС проживає з ним за власним бажанням, і що повернення СС в Україну проти його волі небезпечно для його фізичного і психологічного стану. Крім того, КД був пропущений однорічний термін, який дається Конвенцією.

Мексиканський суд опитав СС і в черговий раз пересвідчився у тому, що СС хоче проживати з Михайлом і навідріз відмовляється повертатися до КД.

Мексиканський суд відхилив вимоги КД.

КД також відкрила кримінальну справу на Михайла щодо начебто викрадення СС. Не зважаючи на те, що відповідно до українських законів, батько не може викрасти свою власну дитину, і тим більше, маючи рішення суду про місце проживання з ним, в якому сказано, що СС проживає і хоче далі проживати з батьком, слідчий відмовився закрити справу за відсутністю складу і події злочину. Михайло у даній кримінальній справі у статусі свідка, тому він навіть не має жодних процесуальних прав, і не може клопотати про закриття даної справи.

Далі КД подала в суд на державного виконавця, який відмовився нарахувати Михайлу борг за ті аліменти, який він перераховує на особовий рахунок СС замість її особового рахунку. Першу інстанцію вона програла. Апеляція буде розглядатися у 2024 році.

Стосовно молодшого сина МС, КД повністю перекрила доступ Михайла до МС ще у 2020 році. У виконавчому провадженні щодо рішення суду про способи участі у вихованні дітей від 2018 р., державний виконавець тривалий час не вчиняв жодних виконавчих дій, і Михайлові доводилося ще оскаржувати бездіяльність виконавця. Після великої кількості скарг на державного виконавця, останній наклав на КД декілька штрафів за невиконання судового рішення. Усі ці штрафи були скасовані КД у судах через те, що перші два штрафи державний виконавець наклав з порушенням процедури, а всі подальші штрафи, хоч вони і були винесені за правильною процедурою, але за судовою практикою, в Україні заборонено накладати більше двох штрафів за невиконання таких рішень.

За заявою Михайла була відкрита кримінальна справа відносно КД через невиконання судового рішення, але там слідчий не вчиняє жодних слідчих дій 2.5 роки, і жодні скарги не змінюють ситуацію.

Михайло теж подавав заяву за Конвенцією про міжнародне викрадення дітей у Польщу, але вимагав не повернення МС в Україну, а хоча б отримати контакт з МС, якого він дуже любить і не чув, і не бачив з вини КД вже майже два роки. КД навіть не повідомляла Михайла коли вона вивозила МС з України, чи в яку країну. Михайлові знадобився тривалий час, щоб знайти хоча б країну перебування МС, щоб дізнатися куди саме подавати заяву за Конвенцією. У зв'язку зі спірною підсудністю, польський суд призначив слухання майже через рік після подачі Михайлом заяви за Конвенцією. Слухання буде у 2024 році.

Далі буде...